НАУКОВО-ТЕХНІЧНА БІБЛІОТЕКА

Сьогодні, у Всеукраїнський день бібліотек, мав приємність зустрітися з чудовим колективом Науково-технічної бібліотеки Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» та особисто привітати наших бібліотечних працівників із професійним святом.

Бібліотека – це значно більше, ніж книги, полиці та каталоги. Це справжнє інтелектуальне серце університету, особливий простір, де зберігається пам’ять поколінь, формується культура знань, народжуються наукові ідеї та відкриваються нові можливості для професійного й особистісного розвитку.

Сучасна університетська бібліотека впевнено змінюється разом із часом. Вона стає інноваційним освітнім і науковим простором, місцем для комунікації, дискусій, досліджень, творчості та генерації нових ідей. І за цими змінами – щоденна, кропітка й самовіддана праця справжніх професіоналів.

Саме люди роблять бібліотеку живою. Люди, які не просто зберігають знання, а допомагають їх знаходити, осмислювати та примножувати.

З нагоди професійного свята мав за честь особисто подякувати колективу за відданість професії, високий професіоналізм та вагомий внесок у розвиток бібліотечної справи.

Разом із ректором Оленою Філонич за високу управлінську майстерність, професіоналізм та створення сучасного простору для інтелектуального розвитку нашого університету відзначили подяками:

Тетяну Юріївну Бородай – директора Науково-технічної бібліотеки;

Галину Юріївну Волошко – завідувача відділу обслуговування та зберігання фондів;

Наталію Іванівну Ландарєву – завідувача відділу інформаційних технологій та комп’ютерного забезпечення;

Віру Михайлівну Астаф’єву – бібліотекаря 1 категорії відділу обслуговування та зберігання фондів;

Світлану Сергіївну Куденко – бібліотекаря 1 категорії відділу комплектування та наукової обробки документів.

Щиро дякую кожному працівнику нашої бібліотеки за професійну майстерність, тепло, з яким ви зустрічаєте читачів, за збереження найкращих традицій та постійне прагнення рухатися вперед.

У час, коли знання стають одним із найважливіших ресурсів розвитку держави, ваша робота набуває особливого значення. Ви допомагаєте формувати освічену, думаючую, науково активну молодь – а отже, формуєте майбутнє України.

Національний університет “Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка”

НТБ Національний університет “Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка”

https://www.facebook.com/100009044866352/posts/4343917272586392/?app=fbl

Мав за честь запросити на засідання Вченої ради Заслуженого працівника університету, Почесного директора науково-технічної бібліотеки Валентину Олегівну Сидоренко.

Як Голова Вченої ради університету, з великою вдячністю привітав Валентину Олегівну та вручив їй подяку за багаторічну, самовіддану працю, безмежну відданість професії та вагомий особистий внесок у розвиток бібліотечної справи Полтавської політехніки.

50 років трудового шляху в університеті – це ціла епоха!

Із них 30 років Валентина Олегівна очолювала науково-технічну бібліотеку, перетворюючи її не просто на місце зберігання книг і наукових знань, а на справжній інтелектуальний простір університетського життя.

Її високий професіоналізм, управлінська майстерність, мудрість, принциповість і неймовірна любов до своєї справи заслуговують найщирішої поваги.

Особливо цінним для всіх членів Вченої ради стало безпосереднє спілкування з Валентиною Олегівною. Її живі спогади, цікаві історії становлення та розвитку університетської книгозбірні, розповіді про людей, події й виклики різних років – це не просто сторінки минулого. Це жива історія нашого університету, передана з уст людини, яка сама була її творцем.

Бібліотека – це значно більше, ніж книги, каталоги та інформаційні ресурси. Це пам’ять університету, простір знань, осередок науки, місце зустрічі поколінь і невидимий міст між минулим, сьогоденням та майбутнім. І саме такі люди, як Валентина Олегівна, десятиліттями формують цей фундамент, зберігають традиції та передають наступним поколінням найцінніше – любов до знань і повагу до інтелектуальної праці.

Шановна Валентино Олегівно!

Щиро дякую Вам за 50 років служіння Полтавській політехніці! За тисячі збережених і переданих у майбутнє знань, за відданість університету, за професійну мудрість і людське тепло, якими Ви щедро ділилися з колегами, студентами та науковцями.

Ваш професійний шлях – це приклад справжньої відданості справі та університету. Це історія, якою ми по праву пишаємося.

Пам’ятаємо, цінуємо й шануємо ветеранів праці Полтавської політехніки! Саме на їхній самовідданій праці, досвіді та відданості формувалася наша університетська спільнота, якою ми є сьогодні.

Бажаю Вам, шановна Валентино Олегівно, міцного здоров’я, довголіття, невичерпної життєвої енергії, родинного тепла, добробуту та багато світлих і щасливих років попереду!

Нехай кожен новий день буде сповнений повагою, любов’ю близьких і гордістю за справу, якій Ви присвятили значну частину свого життя.

Дякуємо Вам за працю. Дякуємо за пам’ять. Дякуємо за Полтавську політехніку!

Національний університет “Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка”

НТБ Національний університет “Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка”

https://www.facebook.com/100009044866352/posts/4344391375872315/?mibextid=rS40aB7S9Ucbxw6v

У 1900 році вступив в революційну українську партію. З тих пір почалася його активна партійна діяльність. Трохи пізніше виступив одним із засновників, а потім і лідерів соціал-демократичної робітничої партії. Коли ж в 1917 році була проголошена УНР, недовго пропрацював в уряді на посаді військового секретаря.

Від 28 червня — 31 грудня 1917 Симон Петлюра член Генерального секретаріату Української Центральної Ради на посаді Генерального секретаря з військових справ.

З листопада 1918 року Симон петлюра головний отаман військ УНР.

У 1918 році, після державного перевороту Скоропадського, біографія Симона Петлюри стала відома як найяскравіший представник опозиції режиму диктатури. Після відновлення УНР, управління було передане Винниченко. А в лютому 1919 року майже вся повнота влади перейшла до Петлюри.

9 травня 1919 — 10 листопада 1920 Симон Петлюра голова Директорії УНР.

За період правління Петлюри було зроблено кілька реформ, в основному військових. Він сформував армію, яка виступала проти захоплення України Червоною Армією. Проводячи війну з Польщею, програв, після чого емігрував з УНР в 1920. Потім з Польщі Петлюра переїхав до Угорщину, Австрію, Швейцарію, Францію.

У жовтні 1924 р. оселився в Парижі, де організував видання тижневика «Тризуб» і продовжував виконувати обов’язки голови Директорії УНР і Головного Отамана УНР.

У Парижі 25 травня 1926 Петлюра був убитий.